Юрген Граф: Міф про голокост

Правда про долю жидів у другій світовій війні

Передмова перекладача українського видання

Творці міфу про "голокост" зазвичай не згадують жертви українського народу. Втім, саме український, а не якийсь інший народ зазнав найбільших страждань під час Другої світової війни і заплатив за Перемогу найстрашнішу ціну - тому міф про "голокост" зневажає пам'ять мільйонів загиблих українців. Варто згадати, що на жодній сторінці "Енциклопедії голокосту" немає згадки про десятки мільйонів жертв геноциду українського народу, здійсненого під керівництвом жидівських вождів у перші два десятиліття після 1917 року.

І дотепер продовжуються підрахунки втрат серед військових і мирного населення в роки Другої світової війни 1939-1945 років. Втрати українців були колосальними. Історики стверджують, що загальні демографічні втрати України, включно з убитими, померлими в концтаборах та під час депортацій, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, - становлять не менше 14 млн. осіб. У своїх фронтових щоденниках відомий український кінематографіст і письменник О.Довженко писав про 13 мільйонів загиблих. Ця цифра зустрічається й у спогадах тодішнього першого секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова. У «Книзі пам’яті України», де зібрані дані про загиблих, йдеться про понад 10 мільйонів загиблих, з них 6 мільйонів – під час бойових дій. Ці втрати найбільші й не порівняні зі втратами інших країн і народів у Другій світовій війні. Фактично, втрати українського народу становлять від 40 до 44% від загальних людських втрат СРСР. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони осіб.

Юрген Граф. Миф о холокосте

Правда о судьбе евреев во второй мировой войне

  Москва, Русский Вестник, 1996. - 128 стр.
  ISBN 5-85346-016-1

  Книга выпущена попечением Геннадия Андреевича Кубрякова.
  Публикация подготовлена О. А. Платоновым.

  Дополнительная обработка и корректировка - Питер Хедрук.

---

Книга представителя ревизионистской школы историков, швейцарского ученого Юргена Графа - не первая среди работ на эту тему, но наиболее сжатая и в то же время наиболее информативная - своего рода резюме всей проблемы. К ревизионистской школе историков принадлежат ученые, которые на основании анализа документов и "свидетельств" очевидцев ставят под сомнение утверждения о "холокосте" - уничтожении гитлеровскими нацистами 6 миллионов евреев. Автор показывает, что с помощью мифа о "холокосте" мировая закулиса пытается навязать мировому общественному мнению представление о том, будто еврейский народ в годы войны пострадал больше всех других, поэтому остальные народы обязаны испытывать чувство вины, каяться и платить возмещение. Автор приходит к выводу, что в сфере немецкого господства погибло около 500 тысяч евреев. Разоблачение лжи "холокоста" может иметь опустошительные последствия не только для сионизма, но и для политической и интеллектуальной правящей касты всего мира.

Рассчитана на широкие читательские круги.

Шесть миллионов - потеряны и найдены

Ричард Харвуд

---

   Richard E. Harwood. Did Six Million Really Die?
   Перевод с английского - В. Лукьяненко.
   Дополнительная обработка и корректировка - Питер Хедрук.

---

Это первый русский перевод книги, которая является, пожалуй, одним из наиболее дорогих изданий, когда-либо напечатанных на английском языке. Миллионы слов были сказаны и напечатаны об этой книге в течение двух судебных процессов в Канаде над Эрнстом Цунделем (Ernst Zündel), издателем этой книги. Еврейское лобби подало на него в суд по статье XIII века (!), чтобы принудить его к молчанию, и ему потребовалось восемь лет и сотни тысяч долларов, чтобы защитить свое право на свободу слова. Еврейскому лобби не пришлось тратить денег, т.к. послушное сионистам канадское правительство оба раза перенимало обвинение и судило Цунделя за деньги налогоплательщиков, платя "экспертам" обвинения, многие из которых были наняты в США, по 150 долларов в час (!), плюс расходы на авиабилеты, отели, рестораны и проч.

В результате двух судебных процессов и последующей апелляции в Верховный Суд, та статья была признана антиконституционной. И свобода слова, которую еврейское лобби пыталось урезать, является сейчас достоянием всех канадцев.

Чи справді загинули шість мільйонів?

Річард Харвуд 

Did Six Million Really Die? by Richard Harwood

ПЕРЕДМОВА УПОРЯДНИКА                       

    У багатьох відношеннях пропонована українському читачеві робота Р.Харвуда, як і Додатки до неї, є вельми цікавими і повчальними.

     Ми часто чуємо, що комуністична ідеологія має бути засуджена на "другому Нюрнберзькому процесі". Немає сумніву, що ідеологію та людиноненависницьку практику комунізму треба засудити, а компартію заборонити, але Р.Харвуд фактами доводить, що "Нюрнберзький процес" був всього лише грандіозною фальшивкою, створеним жидами спектаклем, і другої фальшивки нам робити не варто. Суд має бути справжнім, а не сфальсифікованим. Читаючи про цей процес, у голову мимоволі приходять організовані НКВД "суди" 30-х років в жидобільшовицькій Московській імперії: фальшиві свідки, "визнання" під середньовічними тортурами, повне ігнорування очевидних фактів тощо. Інколи навіть забуваєш, що дія відбувається в середині 40-х років у Німеччині, а не в середині 30-х років у Московії. А втім, якщо подумати, то воно й не дивно: там і там жертвами були "гої", а "свідками", "слідчими", "суддями" та катами — жиди, бо "Нюрнберзький процес" був міжнародним лише за назвою.

     Як випливає з неспростовних фактів, Гітлер та керівники націонал-соціалістичної Німеччини насправді були не жидофобами, а справжніми сіоністами, що намагалися зібрати жидів до купи то в Палестині, то на Мадагаскарі то десь на Сході Європи. Але на противагу удаваним сіоністам, вони хотіли зробити не плацдарм, звідки б жиди робили свої диверсії проти цивілізованих народів, але зібрати туди жидів, щоб вони жили своєю власною працею, а не спекуляціями, шахрайством та пограбуванням інших народів. Жидівські сіоністи вибачити такого зухвальства націонал-соціалістам, звичайно, не могли. Створився небезпечний прецедент, що загрожував пануванню жидів не лише в Німеччині, але й інших країнах. 3 точки зору світового жида "заразу" треба було задушити в зародку. Згідно з настановами написаних понад 100 років тому "Протоколів старшин сіону", на такі дії треба відповісти війною з "кривдником", або навіть світовою війною. Щоб задушити Німеччину, жиди розв'язали Другу світову війну і створили міф про "голокост". Читаючи зібрані у цій книжці матеріали, приходиш до цілком однозначного висновку: голокост, звичайно, був, але не жидів, а українців в 20-х – 30-х роках та німців під час та після Другої світової війни. I робили цей голокост жиди, і тільки жиди.

Лист Леона Дегреля Римскому Папі

Написано в засланні 20-го травня 1979 року

Його Святості Папі Іоанну-Павлу II.

Місто Ватикан.

Святий Отче, моє ім'я - Леон Дегрель.

Я був головою бельгійських рексистів перед Другою світовою війною. Під час Другої світової війни командував бельгійськими добровольцями на Східному фронті, воював у 28-й Валлонській дивізії військ СС. Звичайно, не для всіх це являтиме рекомендацію. Однак, я католик, як і Ви, і тому вважаю, що у мене є право написати Вам як братові у вірі. 

Мене стривожило повідомлення в пресі про те, що під час Вашого майбутнього візиту до Польщі з 2-го по 12-е червня 1979 Ви збираєтеся відслужити спільну месу з усіма польськими єпископами в колишньому концтаборі в Освенцім. Дозвольте мені перш за все заявити, що я знаходжу дуже повчальним молитися за мертвих, ким би вони не були і де б то не було, навіть біля новісіньких печей крематорію з бездоганної вогнетривкої цегли.

Леон Дегрелль: письмо папе Римскому

Написано в ссылке 20-го мая 1979 года.

Его Святейшеству Папе Иоанну-Павлу II. 

Город Ватикан.

Святой Отец, мое имя – Леон Дегрелль. Я был главой бельгийских рексистов перед Второй мировой войной. Во время Второй мировой войны командовал бельгийскими добровольцами на Восточном фронте и воевал в 28-й Валлонской дивизии частей СС. Конечно, не для всех это явится рекомендацией. Однако, я католик, как и Вы, и потому считаю, что у меня есть право написать Вам как брату по вере.

Меня встревожило сообщение в прессе о том, что во время Вашего предстоящего визита в Польшу со 2-го по 12-е июня 1979 г. Вы собираетесь отслужить совместную мессу со всеми польскими епископами в бывшем концлагере в Освенциме. Позвольте мне прежде всего заявить, что я нахожу очень поучительным молиться о мертвых, кем бы они ни были и где бы то ни было, даже у новехоньких печей крематория из безупречного огнеупорного кирпича.

Однако меня мучают некоторые опасения. То, что ВЫ – поляк и патриот своей родины, постоянно подчеркивается Вашими поступками на посту первосвященника. Это по-человечески понятно. В юности Вы были вовлечены в тяжелое военное противостояние. Но если старые обиды произвели на Вас чересчур сильное впечатление, то теперь, став Папой, Вы можете поддаться соблазну принять участие в мирских спорах, на которые историей пролито еще недостаточно света.